§44
1 За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.
2 I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду з закінченнями -а, -я в називному відмінку однини
вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
3.1 II відміна: іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб):
бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько Дніпро, Петро; татуньо;
3.2 II відміна: іменники середнього роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат, -ят, -ен при відмінюванні):
вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання
3.3 також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів
вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
4 III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи, а також слово мати, в якому при відмінюванні з'являється суфікс -ер-.
вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, мати
5.1 IV відміна: іменники середин. роду з закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят-
гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
5.2 а також з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні)
ім'я (імені), плем'я (племені).