§61
1 У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і
вісті, галузі, любові, моці, ночі, осі, подорожі, сталі, тіні, фальші
Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височінь, глибочінь, далечінь, широчінь, крім знахідного та орудного, вживаються рідко; їх замінюють відповідні словоформи з суфіксом -ин(а)
височина, глибочина, широчина
2 У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.
3 В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю
3.1 Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням –ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється)
височінню, віссю, волосінню, в'яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю
3.2 Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається
верф'ю, вістю, жовчю, кіновар'ю, кров'ю, любов'ю, матір'ю, нехворощю, Об'ю, радістю, якістю
4 У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і
при вісті, у галузі, у доповіді, на осі, у подорожі, у тіні
5 У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е
вісте, любове, радосте, смерте