Сховати зміст
Інформаційно-пошукова система "Український правопис"




Український правопис : V. НАЙГОЛОВНІШІ ПРАВИЛА ПУНКТУАЦІЇ: Знак запитання

§116
1.1 Знак питання ставиться у кінці питального речення
Чи совам зборкати орла?
Чи правду кривді подолати? (Рильський)
За кожною з цих пам'яток — люди: майстри, митці. Хто знає про них? Хто назве їх імена? (Федорів). 
1 Підвищена проти звичайної питальна інтонація передається двома або трьома знаками питання
Клятії кляті!
Де ж слава ваша?? На словах!
Де ваше золото, палати?
Де власть великая? (Шевченко).
2 У питальних реченнях з однорідними членами знак питання можна ставити після кожного однорідного члена з метою розчленування питання
Хіба ж живуть вони? і знають,Як ви сказали, благодать, Любов?.. (Шевченко).
3.1 Знак питання не ставиться в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням (хоч інтонація в таких випадках часто мало відрізняється від інтонації питальних речень)
Ніхто не запита
В принишклої блідої Катерини,
Чом на щоці сріблиться сіль крута —
Ще свіжий слід невтертої сльозини (Бажан).
3.2 Коли ж головне речення питальне, тоді в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням знак питання ставиться
Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл
Під небом літає у теплії дні? (Глібов).
Пам'ятаєте, який у мене веселий дід був? (Яновський).
2 У дужках у середині цитати або після неї для виявлення сумніву або критичного ставлення до того, хто цитує, до наведеного матеріалу
Нехай багато не розводяться вчорашні «марксисти» про велике значення колективізації (?), яка нібито врятувала (??) Україну від голоду (?!) (З газети).
© 2006-2017 MOVA.info