§11
1.1 В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови: Між приголосними
Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел.
1.2 На початку речення перед приголосним
У присмерку літають ластівки так низько (Павличко); Увійшли до хати. У лісі стояв гамір, пахло квітами.
1.3 Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.
Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга.
1.4 Після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним
Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.
2.1 В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних: Між голосними
У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні.
2.2 На початку речення перед голосними
В очах його світилась надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції.
2.3 Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.)
Пішла в садок вишневий (Шевченко); Люди врозкид розляглися в траві (Гордієнко).
3.1 У — В не чергуються: У словах, що вживаються тільки з в або тільки з у
вдача, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад, управа, уступ — з іншими значеннями); взаємини, влада, власний, властивість, вплив і т. ін.; увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, ударницький, умовний та ін.
3.2 У власних іменах і в словах іншомовного походження
Вдовенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал, увертюра, ультиматум, утопія та ін.
У поезії поряд із звичайною формою Україна іноді вживається Вкраїна