§2
1 У складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама літера, що й під наголосом
великий, величезний, бо велич; держу, бо одержати; клекотіти, бо клекіт; несу, бо принесений; шепотіти, бо шепіт; криве, бо криво; тримати, бо отримувати; широкий, бо широко
1.1 У словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словниками
левада, леміш, кишеня, минулий
2.1 Е завжди пишеться: У групі -ере- (повноголосся), а також у групі -еле-
берег, дерево, серед; зелень, пелена, селезень, шелест
2.2 Е завжди пишеться у суфіксах -еня-, -ен-, -енк-, -еньк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель
козеня, доручений, Юхименко, рученька, семеро, малесенький, книжечка, вихователь
2.3 Коли е при зміні слова випадає
березень, бо березня; вітер, бо вітру; мітел, бо мітла; справедливий, бо правда; хлопець, бо хлопця
3.1 И пишеться в ряді слів у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах
бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, стриміти, тривати, тривога; глитати
3.2 Інколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевіряється наголосом
кришити (крихта, кришка), тримати (стримувати); блищати (блискавка)
3.3 Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом пишеться -рі-, -лі-
дрімати, дрімливий, дрімота, тріщати, перебріхувати; злітати